Не знаєте, чим зацікавити вашого учня, який нудиться над підручником? Тоді вам сюди! Мультфільми, кіно, книги та цікаві сайти – я зібрала те, що подобалося моїй семикласниці.
Перше, про що згадуєш, коли хочеш зацікавити підлітка, зазвичай – що б такого показати. Якщо зі всесвітньої історії можна прям обирати, то з української поки що справді якісних проектів я не бачила, на жаль. Навіть те, що пропонують для дорослої аудиторії – матеріали з підготовки до ЗНО – реально нудно 🙂
Це і є найчастіша претензія, яку можна почути до історії від школярів – “нууудно”. Нецікаво читати довгі тексти, вкрай мало мультиків і фільмів, усе, що придумує шкільна програма з контурними картами – нудно. Частково це правда – принаймні, щодо історії України. У цьому пості я зібрала те, що вдалося знайти цікавого.
Вірю, що поступово таких проектів ставатиме більше, тому буду час від часу пост доповнювати. Якщо ви знайдете ще щось цікаве – пишіть у коментах.
Історія, якою варто пишатися. Київська Русь – “ідіотс гайд” від Ekvis Studio. Доволі побіжно, але дуже круто те, що хлопці знімають Київ і тикають пальцем – отут стояв Перун, отут була річка Почайна (хоч я з ними і не згодна :)) і т.д.
А це – монументальний, хоч і недовгий, на півгодини, фільмомульт. Цікавий формат – і анімація, і відео, і коротенькі розповіді істориків і археологів. Геть ненудно та динамічно.
Канал “Уроки истории Питона Каа”:
Це дуже великий канал із матеріалом, підібраним учителем. Візуально він не дуже цікавий, але як аудіокнига – те, що треба.
Україна. Становлення нації
Це чотирисерійний фільм, доволі дорослий, але цікавий. Можна подивитися лише перші кілька хвилин 1 серії – 2007 рік, опитування на Хрещатику “як би ви сьогодні проголосували на референдумі за незалежність України?”. Цікаво порівнювати з пізнішими часами.
Єжи Гофман, 2007 р. У фільмі відтворено історію України від Хрещення і до сьогодення. За задумом режисера, завдання стрічки — провокація для молоді, імпульс до вивчення історії України та пошуків істини. В основу фільму покладені відео- та аудіоматеріали, безліч ілюстрацій та архівних документів, які Єжи Гофман збирав особисто. Фільм супроводжують коментарі самого автора. Цікавим є відео опитування серед українців різних регіонів на початку 1-ї частини фільму «Від Русі до України». На створення фільму Єжи Гофмана надихнула книга екс-Президента України Леоніда Кучми «Україна — не Росія». «Мене здивувала фраза, яку Леонід Кучма виніс у заголовок. Навіть я, який виріс у Росії, у Сибіру, в імперії, де Україну як самостійну одиницю ніхто й ніколи не розглядав, завжди мав природне усвідомлення того, що ваша країна — таки не Росія», — казав Єжи Гофман.
Звісно, цей перелік не є повним, але решта знайдених мною фільмів – для трохи дорослішої аудиторії і за темпом не відрізняються від університетських лекцій. Сприймати це важкувато…
Щодо читання: у моєї хоумскулерки були два фаворита для читання – Мальована історія незалежності України братів Капранових та Історія України від Свирида Опанасовича.
Обидві – прекрасні, дотепні й зрозумілі. Один недолік – не співпадають зі шкільною програмою 🙂 Ну, тобто співпадають, але місцями.
Трохи розважитися можна за допомогою комікса “Хом’якиїв” – корисної історичної інформації там немає, звісно, зате можна фантазувати й придумувати нові пригоди героїв у вивченому періоді чи епізоді 🙂
Щоби урізноманітнити процес, я намагаюся шукати інші джерела натхнення. Як не дивно, трохи непоганого є на сайті Академії Арзамас. Сайт російський, тому в них трохи інша історія, як ви розумієте, але деякі плямки нічогенькі, особливо розповіді про побут та звичаї. Наприклад:
. Якихось масштабних косяків я там не помітила.
Хронологія:
(обсяг на ЗНО, але загалом можна на нього орієнтуватися)
“Доросла” стаття, але коротка – можна цікаво 🙂